Українське законодавство передбачає, що в більшості ситуацій для оформлення спадщини необхідно звернутися до нотаріуса й подати відповідну заяву. Водночас існують чітко визначені винятки, коли людина набуває право на спадкове майно без жодних додаткових дій — так зване «автоматичне прийняття». Це регулюється статтею 1268 Цивільного кодексу України, і для власників квартир, будинків чи іншої нерухомості такі правила можуть мати особливе значення.
Передусім варто нагадати два основні способи спадкування: за заповітом (коли спадкодавець за життя особисто визначив, кому й скільки майна перейде) та за законом. У другому випадку родичі отримують спадщину в чітко встановленій черговості — загалом їх п’ять.
Черги спадкування за законом виглядають так:
-
Діти (у тому числі зачаті за життя та народжені після смерті), той із подружжя, хто пережив померлого, а також батьки.
-
Рідні брати й сестри, бабусі та дідусі з обох ліній.
-
Рідні дядьки й тітки.
-
Особи, які проживали зі спадкодавцем однією родиною щонайменше п’ять років (наприклад, цивільне подружжя).
-
Інші родичі до шостого ступеня споріднення включно, а також утриманці, які не належать до сім’ї померлого.
Кожна наступна черга вступає у спадкові права лише тоді, коли представників попередньої немає або вони відмовилися від спадщини.
Коли ж можна обійтися без заяви до нотаріуса?
Попри загальний порядок, Цивільний кодекс визначає дві ситуації, у яких спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину автоматично — без подання окремої заяви:
-
Спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на момент його смерті. Якщо людина мешкала спільно з померлим (наприклад, в одній квартирі чи будинку) і офіційно не відмовилася від спадщини протягом визначеного терміну, закон автоматично визнає її спадкоємцем.
-
Спадкоємець є малолітньою, неповнолітньою, недієздатною особою або людиною з обмеженою цивільною дієздатністю. У таких випадках спадщина вважається прийнятою за умови, що ні сам спадкоємець, ні його законний представник (опікун чи піклувальник) не подали письмову відмову.
Іншими словами, якщо ви проживали з родичем в одному житлі або належите до захищених категорій, додаткових заяв до нотаріуса не потрібно — право на майно виникає «за замовчуванням». Щоправда, цим спадкоємцям так само важливо знати про шестимісячний строк, відведений для відмови: відлік починається з дня смерті спадкодавця, і до його закінчення можна як прийняти спадщину, так і оформити відмову.
Для решти громадян стандартна процедура зберігається: упродовж шести місяців після смерті власника нерухомості потрібно подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Усвідомлення цих тонкощів допомагає зекономити час і правильно розпорядитися отриманим майном — особливо якщо йдеться про житло чи земельну ділянку.